На благо чи на шкоду?

Мода на благочинність.

Коли один з найбагатших людей світу Білл Гейтс заснував разом із дружиною Меліндою благодійний фонд – «Фонд Білла і Мелінди Гейтс», а у липні 2008 року пішов з поста голови ради директорів Microsoft щоб цілком присвятити себе управлінню Фондом, здавалося, що нечувана доброта Гейтса так і залишиться примхою багатія, як раптом відразу кілька десятків дуже багатих людей США оголосили про своє бажання жертвувати свої мільйони для боротьби з хворобами та фінансування нових медичних дослідних центрів.

До почину Гейтса та Уоррена Баффета приєдналися Майкл Блумберг, Джордж Лукас та ще майже чотири десятки найбагатших людей США. В свою чергу, найзаможніші люди планети вирішили передати не менше половини своїх статків на благодійні цілі протягом свого життя або після смерті.

В Україні головними благодійниками значаться Віктор та Олена Пінчук, Ренат Ахметов та інші політики. Вітчизняні зірки шоубізнеса також намагаються буди корисними (не тільки ангельським співом). Наприклад, якось Ірина Білик провела тур «Допомагати так легко», в якому було зібрано 250 тис. грн., які були передані міжнародному дитячому фонду. Також відомо, що співачка приватно допомагає дитячим будинкам (молодець, не робить на цьому шоу). Доброчинністю займається і Руслана. Вона надає допомогу дитячим будинкам, виступає проти торгівлі людьми і на захист піддослідних лабораторних тварин (міші, пардон, кріси).

Читаче, давай, питай, чого я розпочав цю тему. Допомагають і добре, навіть можуть на цьому піаритись, хай, аби користь приносили тим, кому це необхідно. А я відповім – це був ліричний вступ, а зараз буде проза життя. Залишимо в стороні зірок, політиків та інших «пересічних» громадян. Останнім часом молодь (заможна або свідома) почала тягнутися до дитячих будинків, інтернатів та інших дитячих закладів з допомогою (одяг, їжа, іграшки, спортивний інвентар). Така діяльність, здебільшого, створюється та розвивається в рамках інтернет-форумів, автоклубів, в соціальних мережах, колег по роботі. Іноді, знайомі та друзі просять поїхати з ними.

Хочу звернути увагу на негативні наслідки таких, на перший погляд, добродійних поїздок. Дві основних помилки недосвідчених благодійників – це те, що передають так як передають.

Що передають.

Пам’ятайте, що коли в інтернати передаються речі (одяг, взуття), вони передаються не на смітник, а дітям! НІКОЛИ не передавайте те, що ви б хотіли викинути, але подумали, що «дєткам нєчего носіть, пусть будет хоть такоє». Я займаюсь гуманітарною допомогою дитячим закладам більше 6 років і за цей час мені майже вдалося пояснити людям, що передають речі через мене, важливість ретельно підготовлювати такі передачі (заштопати, попрати) дітям. Але іноді бувають випадки, коли передані «дари» спалюються, а попіл закопується. Як вони (не ви, ви красавчікі) не розуміють, що крім ганчірки, яка передається, дитина отримує мізерну, але все ж таки теплоту вашої турботи. А від речі, якою помахали перед обличчям та яку фактично не можливо носити, у дитини збільшуються вже і так існуючі комплекси. Багато з проектів допомоги дітям мають гасла «це також наші діти». Ви ж не будете давати «своїм дітям» те, що збирались викинути? Чи будете? А вони у вас хоч їдять регулярно? Я не кажу про беушні шкарпетки чи спідню, які також іноді передають.

Пам’ятайте, що коли в інтернати передаються речі (одяг, взуття), вони передаються не на смітник, а дітям! НІКОЛИ не передавайте те, що ви б хотіли викинути.

Іграшки.

Як свідчить практика, їх завжди вдосталь. Багато м’яких, які були дарунками «колишніх» та викликають неприємні спогади, передають дівчата. Також в мішечок кидають машинки, кіндерсюрпризи, настільні ігри, сумочки, набори для малювання та вишивки, книжки та інше. Розуміючі люди звертають увагу на стан і якість іграшки, яка передається. Але іноді бувають неприємні сюрпризи. Нещодавно у мене був випадок, коли при розборі переданих (та неперевірених мною, бо довірився) подарунків, дитинка знаходить пульт від машинки на дистанційному керуванні. «Дядя Льоша, дивіться! Ура! А де, де машинка?». Ну я такий, спокійний і задоволений, що емоція приємна у дитинки буде, кажу: «Да там, в пакеті. Зараз знайдемо». Але ми не знайшли. І це не тому, що в моєму Escalade величезний багажник. Як так? А от так. Пульт «подарували», а машинку – ні. Це що, клуб юних техніків, які будуть радіти зайвій мікросхемі та антені? Це інтернат для дітей з особливими потребами! І всі емоції того хлопця можна було прочитати в його очах (дивились «Омен»?) І я не впевнений, що мої пояснення та виправдання мали необхідний результат. Не знаю, чи було зроблено це спеціально, або по недогляду. Тому, любі мої меценати, перевіряйте та думайте над тим, що ви віддаєте.

Як передають.

Процес передачі всього того, що було привезено в інтернати, також є важливим елементом якості допомоги. Не зовсім зрозумілим підходом є передача дарунків тільки за віршик або пісеньку. Дуже часто навчання, поведінка і інші показники розвитку не враховуються. Добрим дядям з Києва потрібен тільки віршик. У дитинки виробляється певний рефлекс (без аналогій, будь-ласка) – розповів віршик, отримав цукерку. І неважливо, як вона себе поводить з іншими. Безумовно, такий підхід не є коректним. Для отримання певного заохочення дитині необхідно вчиняти певні дії, направленні на досягнення результату. І це має бути не один раз продекламований віршик, а певна діяльність протягом якогось часу. Майже всі випускники дитячих закладів не готові до дорослого життя, а своїми неправильними діями, ми тільки робимо гірше – такими одноразовими актами заохочення гості просто розбещують дітей, створюючи ілюзію того, що дарунок буде в будь-якому разі і для отримання його робити, в принципі, нічого не треба.

Якщо у вас є налагодженні добрі відносини з адміністрацією закладу, краще передавати речі за їх участі. І хоч існує багато думок про те, що речі діляться між вихователями та персоналом, на мою думку, це не так важливо. Нехай. Ви думаєте, що люди, які працюють в тих закладах нічого не потребують? Може дехто і ставить свій Е-клас на задньому дворі, але більшість таких людей працюють за копійки, віддаючи час, здоров’я та душу цим дітям. Для запобігання повній передачі речей персоналу, приймайте участь у «роздачі слонів», перевіряйте, чи носять діти передані речі.

Невелика доля формалізму та такої чіткості допоможуть зробити вашу допомогу максимально результативною.

Ще один не зовсім правильний підхід – це передача речей без будь-якого супровідного заходу. Наприклад, один дружній автоклуб запланував поїздку до віддалено від Києва дитячого будинку. Зібрали речі, людей, машини, встали в колону та поїхали. Успішно подолавши більше сотні кілометрів і спаливши трошки 95-го, приїхали до будинку, розвантажились, посміхнулись, сфотографувались, встали в колону та поїхали назад. Тобто такий візит лишає двояке враження. З одного боку, зробили дуже добру справу, передали такі необхідні речі, начебто порадували діток. З іншого боку, не вистачило найважливішого елементу благодійності – теплого спілкування. Не було проведено ні колективних ігор, змагань, просто спілкування про життя, інтереси, якісь новини, переживання дитини. В цьому візиті була тільки матеріальна складова, яка без моральної частини втрачає свою значимість. Можливо, я дещо поверхово відтворюю обставини цієї поїздки. Так, люди, що саме їздили, можуть посилатися на недостатність часу та досвіду спілкування з дітьми. Без претензій до цих людей скажу, що допомога має бути якісною, адже кожна поїздка залишає слід в душі дитини.

Через штучний ажіотаж навколо благодійності, така допомога часто втрачає свою якість. Тому не забувайте, що навіть передаючи щось, ви вже приймаєте певну відповідальність за того, кому вона буде передана. І буде це позитивна емоція, яка на мить підніме дитині настрій, або негативна, яка ще більше загонить її в комплекси.

Робіть добрі вчинки правильно.

Олексій Середа

sereda(@)mail.ua

About Дмитрий Николаев

(050) 208-57-86 координатор волонтерского движения "Молодость не равнодушна"
This entry was posted in О нарциссизме and tagged . Bookmark the permalink.